приурочений
ПРИУРОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до приурочити. Вибір дати 31 січня 1966 року для запуску автоматичної станції «Луна-9» був приурочений до настання місячного ранку в районі Океану Бур (Рад. Укр., 8.ІІ 1966, 3); Окремий цикл народних торжеств складають свята, приурочені певним порам року (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 20).
2. спец. Закономірно пов'язаний з чим-небудь (з якимсь місцем, певними особливостями місцевості, навколишнього середовища і т. ін.). Сосново-ялинові ліси в пониззі Стиру мало поширені і приурочені головним чином до бідних дерново-підзолистих грунтів з неглибоким рівнем грунтових вод (Укр. бот. ж., XVII, 6, 1960, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приурочений | приурочена | приурочене | приурочені |
Родовий | приуроченого | приуроченої | приуроченого | приурочених |
Давальний | приуроченому | приуроченій | приуроченому | приуроченим |
Знахідний | приурочений, приуроченого | приурочену | приурочене | приурочені, приурочених |
Орудний | приуроченим | приуроченою | приуроченим | приуроченими |
Місцевий | на/у приуроченому, приуроченім | на/у приуроченій | на/у приуроченому, приуроченім | на/у приурочених |