прихвостень
ПРИХВОСТЕНЬ, сня, ч . 1. зневажл . Той, хто підлабузнюється до кого-небудь, догоджає комусь з корисливою метою; підлабузник. Думав ото увійти, але двері були заперті. Чую голос Стецька, прихвосня панового : - Степан Степанович приказали, щоб я зараз же привів вас. Чуєте? .. (Хотк., І, 1966, 65); Розгромили [турбаївці] приміщення суду і, відлупцювавши до безпам'яті панських прихвоснів - суддів та підсудків, рушили всім селом до садиби Базилевських (Гончар, Таврія, 1952, 194); Павлюк вперто твердить своє : Радивон згонить надійних людей, а ставить прихвоснів і полюбовниць (Горд., Дівчина.., 1954, 230).
2. кого, чого, зневажл . Той, хто сліпо схиляється перед ким-, чим-небудь, слухняно виконує чиюсь волю. Прихвосні і блюдолизи буржуазії змальовували соціалізм, як одноманітну, казенну, монотонну, сіру казарму (Ленін, 35, 1973, 190); За Пія XII католицька церква безповоротно втратила свій релігійний вплив у світі, ставши всього-на-всього підрядчиком, прихвоснем імперіалістичної реакції (Мельн., Папи.., 1960, 7).
3. розм., рідко . Той, хто невідступно ходить за ким-небудь. Хотілось би і на балах та виставах блищати красою одягу, фігури; хочеться читати і грати - хочеться і їздити в кареті і пустословити з своїми прихвоснями... (Хотк., І, 1966, 54).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прихвостень | прихвосні |
Родовий | прихвосня | прихвоснів |
Давальний | прихвосневі, прихвосню | прихвосням |
Знахідний | прихвосня | прихвоснів |
Орудний | прихвоснем | прихвоснями |
Місцевий | на/у прихвосні, прихвосневі | на/у прихвоснях |
Кличний | прихвосню | прихвосні |