причаїти
ПРИЧАЇТИ, аю, аїш, док., перех., рідко . Стримати що-небудь, не виявити у повну силу; приховати. * Образно. Причаїли [хвилі] гомін, і скрили всі гребені білі, ледве дишуть... підкрались і вдарили раптом в борти (Л. Укр., І, 1951, 245).
Причаїти дух - затамувати дихання; притихнути. * Образно. Здавалось, немов старий ліс дубовий, і тихе село, і все .. причаїло дух та прислухувалось пісні... (Коб., І, 1956, 115).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причаю | причаїмо |
2 особа | причаїш | причаїте |
3 особа | причаїть | причаять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | причаїв | причаїли |
Жіночий рід | причаїла | |
Середній рід | причаїло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причаїмо | |
2 особа | причаї | причаїть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | причаївши |