причепурений
ПРИЧЕПУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причепурити. Причепурені задля неділі молдувани придивлялись з-під долоні до Замфірової підводи, поцмокуючи з задоволення (Коцюб., І, 1955, 187); Вбігає Жура, зачесана й причепурена для театру (Коч., II, 1956, 97); [Степанида:] Тепер вже неначе і все готове в хаті? [Мелашка:] Причепурена хата та опоряджена, неначе хороми (Кроп., IV, 1960, 8); Між спокійними цегляними будинками лякливо туляться причепурені селянські хатки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | причепурений | причепурена | причепурене | причепурені |
Родовий | причепуреного | причепуреної | причепуреного | причепурених |
Давальний | причепуреному | причепуреній | причепуреному | причепуреним |
Знахідний | причепурений, причепуреного | причепурену | причепурене | причепурені, причепурених |
Орудний | причепуреним | причепуреною | причепуреним | причепуреними |
Місцевий | на/у причепуреному, причепуренім | на/у причепуреній | на/у причепуреному, причепуренім | на/у причепурених |