причіпка
ПРИЧІПКА, и, ж., розм . 1. Докір, зауваження, обвинувачення, зроблені без достатніх підстав. Як він наймав молоду наймичку, то Квасючка лютувала і силкувалася витришкати [вигнати] її геть усякими причіпками та знущанням (Гр., II, 1963, 262); Молодий артист утомився, зауваження режисера здаються йому причіпками (Мартич, Друзі.., 1961, 207).
2. Те саме, що привід 1. Машинально поклала Тамара книжку на етажерку. І не думала повертати цей томик. Це було лише причіпкою до розмови (Хижняк, Тамара, 1959, 56); Так і шукає [Катя] причіпки, щоб з когось посміятися (Багмут, Опов., 1959, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причіпка | причіпки |
Родовий | причіпки | причіпок |
Давальний | причіпці | причіпкам |
Знахідний | причіпку | причіпки |
Орудний | причіпкою | причіпками |
Місцевий | на/у причіпці | на/у причіпках |
Кличний | причіпко | причіпки |