пробелькотати
ПРОБЕЛЬКОТАТИ, очу, очеш і ПРОБЕЛЬКОТІТИ, очу, отиш, перех. і неперех. Док. до белькотати, белькотіти. - Ну? - грізно спитав городничий . - Ізловили, - пробелькотав Забіяка . - Кого? - Двох хлопців (Мирний, І, 1954, 261); - Ви, - пробелькотала [Ольга], вся червона з досади, - ви... я вас зневажаю! (Вільде, Сестри.., 1958, 376); Переляканий підпоручик Дуб козирнув і, пробелькотівши : - Звичайно, пане полковник... - зник у дверях (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 592); Лазаревський розгубився, зашарівся, пробелькотів щось невиразне і, впустивши кашкет, вилетів з кабінету (Тулуб, В степу.., 1964, 36).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробелькочу | пробелькочемо |
2 особа | пробелькочеш | пробелькочете |
3 особа | пробелькоче | пробелькочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробелькотав | пробелькотали |
Жіночий рід | пробелькотала | |
Середній рід | пробелькотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробелькочімо | |
2 особа | пробелькочи | пробелькочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пробелькотавши |