прогалинка
ПРОГАЛИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до прогалина 1, 2. Десь-не-десь виднілася блискуча жовта підлога. Одну таку прогалинку коло дверей вибрав собі Микола, став на неї і стулив великі писки чобіт докупи, аби не придавити стелівку (Март., Тв., 1954, 169); Їдуть вони та й їдуть і заїхали в такий густий ліс, що й проглянути не можна. Коли бачать - сидить на прогалинці гурток людей (Вас., II, 1959, 423); Між деревами була прогалинка, вкрита високою травою (Трубл., Мандр., 1938, 79).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прогалинка | прогалинки |
Родовий | прогалинки | прогалинок |
Давальний | прогалинці | прогалинкам |
Знахідний | прогалинку | прогалинки |
Орудний | прогалинкою | прогалинками |
Місцевий | на/у прогалинці | на/у прогалинках |
Кличний | прогалинко | прогалинки |