прогледіти
ПРОГЛЕДІТИ і ПРОГЛЯДІТИ, джу, диш, док., розм. 1. перех. і без додатка. Неуважно дивлячись, спостерігаючи, не помітити, пропустити когось, щось. - Дивись після того в яснії оченята, так і дорогу прогледиш! .. (Вовчок, І, 1955, 323); Задумався [Андрій] і прогледів, коли Надія з хвіртки вийшла разом з сипом (Чорн., Красиві люди, 1961, 79); Никають [хуторяни] по закапелках, щоб дечого прихованого не прогледіти (Тют., Вир, 1964, 169); // Залишити що-небудь поза увагою. А настане ніч Купала , - Тую ніч не прогляди І поки ще мла не впала - В ліс до папороті йди (Щог., Поезії, 1958, 242).
2. неперех. Глядіти (у 1 знач.) якийсь час. Закидати в море вудки дуже забавна штука. Зириш на той поплавок, очей з нього не спускаєш і не помітиш, як майже увесь день прогледів (Логв., Давні рани, 1961, 103).
@ Прогледіти (проглядіти) [всі] очі - вдивляючись кудись, з нетерпінням, довго прождати кого-, що-небудь. В той день Оксана прогледіла на дорогу всі очі (Панч, Мир, 1937, 14); Впала ніч... Шакали виють... Вітер... Мов зима! Я всі очі прогляділа , - Милого нема! (Крим., Вибр., 1965, 36).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогледжу | прогледимо |
2 особа | прогледиш | прогледите |
3 особа | прогледить | прогледять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогледів | прогледіли |
Жіночий рід | прогледіла | |
Середній рід | прогледіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогледьмо | |
2 особа | прогледь | прогледьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прогледівши |