продзвонити
ПРОДЗВОНИТИ, дзвоню, дзвониш, док. 1. неперех. Док. до дзвонити 1. Продзвонили востаннє : поїзд рушив (Л. Янов., І, 1959, 382); Продзвонив дзвоник. Учні з галасом займають свої місця (Кол., Терен.., 1959, 22).
2. перех. і неперех. Дзвоном позначити час або повідомити про що-небудь. Годинник в залі продзвонив дванадцять (Н.-Лев., III, 1956, 157); Нарешті продзвонили повістку, а ще за півгодини, важко сопучи, до станції підповз довжелезний порожняк (Головко, 1, 1957, 45); // безос. З башти продзвонило дванадцять (Коцюб., II, 1955, 413).
@ Продзвонити по душі, церк . - забити у дзвони, оповіщаючи про чиюсь смерть. Пособорували генеральшу в обідню годину, а на ранок і по душі продзвонили... (Мирний, І, 1949, 203).
3. неперех. Дзвонити якийсь час.
@ Продзвонити зубами - протремтіти (звичайно від страху, з переляку, від холоду) якийсь час. - Цілу ніч, - розповідала вона, - я з дитиною продзвонила там зубами від страху на якійсь бочці (Козл., Ю. Крук, 1957, 440).
4. неперех., перен., розм. Розголосити, поширити (звістку, новину, чутку і т. ін.). - Таки сховались ми з своїм весіллям! Таже ж він оце продзвонить на всю губернію про весілля! (Н.-Лев., І, 1956, 140).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзвоню | продзвонимо |
2 особа | продзвониш | продзвоните |
3 особа | продзвонить | продзвонять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзвонитиму | продзвонитимемо |
2 особа | продзвонитимеш | продзвонитимете |
3 особа | продзвонитиме | продзвонитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | продзвонив | продзвонили |
Жіночий рід | продзвонила | |
Середній рід | продзвонило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзвонімо | |
2 особа | продзвони | продзвоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | продзвонячи | |
Минулий час | продзвонивши |