прозваний
ПРОЗВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прозвати. Обернувшись, я побачив кореспондента Нестора Журбу, прозваного в редакції Нестором-літописцем. Справді, він більше виправдував назвисько, ніж своє законне прізвище (Дмит., Наречена, 1959, 102); У кінці Х - на початку XI ст . ..срібні монети випустив у Новгороді син Володимира Ярослав, прозваний пізніше Мудрим (Наука.., 7, 1970, 27); // прозвано, безос. присудк. сл. Глянув [знахар] - і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано : такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Гр., II, 1963, 248).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прозваний | прозвана | прозване | прозвані |
Родовий | прозваного | прозваної | прозваного | прозваних |
Давальний | прозваному | прозваній | прозваному | прозваним |
Знахідний | прозваний, прозваного | прозвану | прозване | прозвані, прозваних |
Орудний | прозваним | прозваною | прозваним | прозваними |
Місцевий | на/у прозваному, прозванім | на/у прозваній | на/у прозваному, прозванім | на/у прозваних |