прозиватися
ПРОЗИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко ПРОЗВАТИСЯ, вуся, вешся, док. 1. Діставати прізвисько. В славнім городі Глупові Жив муж грубий і учений, Звавсь Сидірко Шаранець, Прозивався оглашенний (Фр., X, 1954, 107); // Мати, носити якусь назву, ім'я і т. ін. Вчиття скінчилось, але в голові Семеновій усе лунали чудні слова, яких він не розумів. Навіть уночі приснились йому ті карлючки, хрестики, бублики, що прозиваються літерами (Коцюб., І, 1955, 100); - Нам однаково, хто ви та як прозиваєтесь. А коли наймете, то, звичайно, повинні й годувати, і гроші платити (Л. Янов., І, 1959, 43); На мить відірвавшись від трубки, спитав [Наполеон] ад'ютанта, як прозивається місцевість (Кочура, Зол. грамота, 1960, 280); Дивляться на неї [кручу] дівчата да й питаються в старого Гриви, чого вона прозвалась Туровою (П. Куліш, Вибр., 1969, 249).
2. тільки недок., розм., рідко. Називати кого-небудь образливими словами. - Ніхто мене не зачіпає, ніхто .. не прозивається (Н.-Лев., IV, 1956, 318); - У Пилипа-курогриза голова порожня й лиса! А він .. і не думав сердитись. Ішов собі спокійно, навіть усміхався їй, наче вона й не прозивалась (Гуц., З горіха.., 1967, 163).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прозиваюся | прозиваємося |
2 особа | прозиваєшся | прозиваєтеся |
3 особа | прозивається | прозиваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прозиватимуся | прозиватимемося |
2 особа | прозиватимешся | прозиватиметеся |
3 особа | прозиватиметься | прозиватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прозивався | прозивалися |
Жіночий рід | прозивалася | |
Середній рід | прозивалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прозиваймося | |
2 особа | прозивайся | прозивайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прозиваючись | |
Минулий час | прозивавшись |