прокидати
ПРОКИДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Те саме, що прокинути1 1. Він уже миролюбно радить хлопчикові : - Узяв би лопатку та й прокидав стежку до хвіртки. Не малий уже... Час і до діла братись (Збан., Сеспель, 1961, 303); Всеньку ніч шугали вітри .. Степан ледве прокидав сніг од дверей старенької хатини до хвіртки (Хлібороб Укр., 10, 1968, 4).
2. Кидати (у 1 знач.) якийсь час.
ПРОКИДАТИ1, аю, аєш, недок., ПРОКИНУТИ, ну, неш, док., перех. 1. також без додатка. Відкидаючи що-небудь, розчищати, прокладати (дорогу, стежку і т. ін.). Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (Коцюб., II, 1955, 32); Юркові .. довелося брьохати по грязюці, прокидати дорогу самому (Мушк., День.., 1967, 6); Ну й понамітало снігу! Треба .. прокинути стежку від хати до хліва (Сл. Гр.); * Образно. Побоююсь я, щоб тобі не здалося як-небудь, Ніби безбожні основи навчання мого небезпечну Стежку злочинства тобі прокидають (Зеров, Вибр., 1966, 125).
2. також без додатка. Кидати куди-небудь, крізь щось, між чимсь. Хто по хворостець побіжить, щоб у грубці прокинути, хто миску лаштує, хліб : діти раді батькові (Барв., Опов.., 1902,441); // рідко. Кидаючи або стріляючи, не влучати в ціль. Гримнув залп. То стріляли козаки та рейтари. І вони прокинули, бо було дуже далеко, і кулі не долітали (Морд., І, 1958, 225).
3. розм. Розкладати карти до кінця колоди або вичерпувати потрібні для гри карти.
4. перев. док., діал. Простелити, покласти. Галя .. узяла ряднинку, прокинула коло матері на полу і лягла (Мирний, IV, 1955, 85); «Що робити?» думає [Оленка]. Стояла-стояла, далі прокинула подушку на ослоні та лаві , - ліжко її , - лягла (Тесл., З книги життя, 1949, 140); Прокинула вона хустку біля возика та й собі задрімала (Вирган, В розп. літа, 1959, 264).
5. тільки док., діал. Промовити. Маруся і Катря ні словечка не прокинули (Вовчок, І, 1955, 191).
ПРОКИДАТИ 2, аю, аєш, недок., ПРОКИНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Те саме, що пробуджувати. Цілу ніч прокидало Христю материне важке зітхання; їй не раз чувся і її здавлений плач (Мирний, III, 1954, 14); Шумить верховіття оливного гаю , - З мого забуття прокидає мене... (Крим., Вибр., 1965, 53); Заснула без подушки , - прокинули б дівчину та поклали б їй подушечку (Сл. Гр.); Одну лиш із служниць, ще віддану примарам Тих днів, знайомий звук, що виник і погас, Прокине з забуття : вона згадає вас І вашу красоту з її примерклим чаром (Зеров, Вибр., 1966, 445); Твій знівечений вид, позападалі очі .. - Все те гидливості в мені не прокида (Сам., І, 1958, 57); Любов у грудях більше не пала; її прокинуть знову, як була, Холодний розум дотиком не зможе (Граб., І, 1959, 260).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокидаю | прокидаємо |
2 особа | прокидаєш | прокидаєте |
3 особа | прокидає | прокидають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокидав | прокидали |
Жіночий рід | прокидала | |
Середній рід | прокидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокидаймо | |
2 особа | прокидай | прокидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прокидавши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокидаю | прокидаємо |
2 особа | прокидаєш | прокидаєте |
3 особа | прокидає | прокидають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокидатиму | прокидатимемо |
2 особа | прокидатимеш | прокидатимете |
3 особа | прокидатиме | прокидатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокидав | прокидали |
Жіночий рід | прокидала | |
Середній рід | прокидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокидаймо | |
2 особа | прокидай | прокидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прокидаючи | |
Минулий час | прокидавши |