прокислий
ПРОКИСЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прокиснути. Стара пивна не набагато змінилася з того часу, як Завадка перестав тут бувати. В приміщенні, як і колись, пахло сумішшю прогорілого жиру і прокислого пива (Вільде, Сестри.., 1958, 125); Висипає [сторож] у ваганки загуслий куліш і ставить його біля хлібини, далі розкладає осикові прокислі ложки (Стельмах, І, 1962, 258); Мустафа пожадливо ковтнув прокисле повітря покою (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прокислий | прокисла | прокисле | прокислі |
Родовий | прокислого | прокислої | прокислого | прокислих |
Давальний | прокислому | прокислій | прокислому | прокислим |
Знахідний | прокислий, прокислого | прокислу | прокисле | прокислі, прокислих |
Орудний | прокислим | прокислою | прокислим | прокислими |
Місцевий | на/у прокислому, прокислім | на/у прокислій | на/у прокислому, прокислім | на/у прокислих |