проколювання
ПРОКОЛЮВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. проколювати. Готовність риби визначають проколюванням одного з кусків її виделкою (Укр. страви, 1957, 117).
2. рідко. Дія за знач. проколюватися. Завважила [Краньцовська] в своєї маленької дитини гарячку, що віщувала проколювання перших зубів (Март., Тв., 1954, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проколювання | проколювання |
Родовий | проколювання | проколювань |
Давальний | проколюванню | проколюванням |
Знахідний | проколювання | проколювання |
Орудний | проколюванням | проколюваннями |
Місцевий | на/у проколюванні | на/у проколюваннях |
Кличний | проколювання | проколювання |