пролетарій
ПРОЛЕТАРІЙ, я, ч. Те саме, що пролетар. На найнижчих лавках люди значніші, багатші, на середніх - люди середнього достатку, плебеї, на найвищих, крутих і тісних - простолюд, пролетарії (Л. Укр., II, 1951, 510); Вчора хлібороб, хазяїн, а сьогодні пролетарій - селянин неминуче попадає у ті сіті [капіталізму] й гине в нерівній боротьбі (Коцюб., III, 1956, 37); - Так, робітник. Робітник я, пролетарій . - Тимофій Стоян трусонув блискучою чуприною і рушив до соціал-демократа на трибуну (Довж., І, 1958, 47); - То нехай ота біднота, оті пролетарії багатіють теж! - вигукнув хтось уїдливо з гурту заможних хазяїнів (Шиян, Баланда, 1957, 118).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пролетарій | пролетарії |
Родовий | пролетарія | пролетаріїв |
Давальний | пролетарієві, пролетарію | пролетаріям |
Знахідний | пролетарія | пролетаріїв |
Орудний | пролетарієм | пролетаріями |
Місцевий | на/у пролетарії | на/у пролетаріях |
Кличний | пролетарію | пролетарії |