прописаний
ПРОПИСАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прописати 1-4. Дослідне, де вона вже була прописана, як і до війни, підпорядковувалось місту (Дор., Не повтори.., 1968, 84); Тракторист обернувся геть туди десь, звідки чорніли прописані й проталі сліди саней та тракторів (Ле, Право.., 1957, 294); // прописано, безос. присудк. сл. [Степан Демидович:] А! у тій книзі, що дав Іван, прописано про Мольєра, що він читав свої твори куховарці (Сам., II, 1958, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прописаний | прописана | прописане | прописані |
Родовий | прописаного | прописаної | прописаного | прописаних |
Давальний | прописаному | прописаній | прописаному | прописаним |
Знахідний | прописаний, прописаного | прописану | прописане | прописані, прописаних |
Орудний | прописаним | прописаною | прописаним | прописаними |
Місцевий | на/у прописаному, прописанім | на/у прописаній | на/у прописаному, прописанім | на/у прописаних |