пропотілий
ПРОПОТІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропотіти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Збан., Сеспель, 1961, 15); // у знач. прикм. В його уяві раптом постав юнак у запиленій гімнастьорці, з пропотілою пілоткою на голові (Підс., Віч-на-віч, 1962, 172).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пропотілий | пропотіла | пропотіле | пропотілі |
Родовий | пропотілого | пропотілої | пропотілого | пропотілих |
Давальний | пропотілому | пропотілій | пропотілому | пропотілим |
Знахідний | пропотілий, пропотілого | пропотілу | пропотіле | пропотілі, пропотілих |
Орудний | пропотілим | пропотілою | пропотілим | пропотілими |
Місцевий | на/у пропотілому, пропотілім | на/у пропотілій | на/у пропотілому, пропотілім | на/у пропотілих |