пророцтво
ПРОРОЦТВО, а, с . 1. За релігійними уявленнями - пророкування, що є виявленням божої волі. [Співець:] Ісаії пророцтво не справдилось , - мир не настав, Мессія не з'явився (Л. Укр., II, 1951, 154); Кандидат філософських наук .. розповів про наукові передбачення і релігійні пророцтва (Наука.., 6, 1959, 46); // заст. Передречення чийого-небудь майбутнього життя гаданням, ворожінням, різними прикметами і т. ін. Самітний пустельник-бук зашепотів листом, а в тім шумі слухав чомусь Марусяк пророцтва долі своєї : « ..Із ізвора воду пити... з торби хлібом жити, гойданочки сподіваючися» (Хотк., II, 1966, 110); * У порівн. Збоку пролунав надірваний і хрипкий вигук, зловісний, як пророцтво (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 199).
2. Твір релігійного змісту, який становить собою перелік божих одкровень. Тексти й пророцтва з карану переплітались у бесіді .. з казками люду й чарівним запиналом покривали минувшість [минуле] (Коцюб., І, 1955, 292); І мимоволі пригадував Сагайдачний текст з пророцтва : «Розподілять ризи моя і про одіж мою кидатимуть жеребі » (Тулуб, Людолови, II, 1957, 601).
3. Передбачення наперед того, що відбудеться, трапиться. Миколині пророцтва здійснились. Не минув тиждень, як базари вкрились столами, рундуками, ятками (Гжицький, Вел. надії, 1963, 26); Збувається пророцтво Шевченка : «Врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». Соціальні перегородки у нас повалено, економічну й культурну нерівність націй зметено геть (Рильський, Веч. розмови, 1964, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пророцтво | пророцтва |
Родовий | пророцтва | пророцтв |
Давальний | пророцтву | пророцтвам |
Знахідний | пророцтво | пророцтва |
Орудний | пророцтвом | пророцтвами |
Місцевий | на/у пророцтві | на/у пророцтвах |
Кличний | пророцтво | пророцтва |