простодушний
ПРОСТОДУШНИЙ, а, е. Довірливий, наївний. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і зубатий рот (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); // Який виражає довірливість, наївність. - Зараз вони прокладають крізь гори газопровід . Я чую їхні простодушні вигуки, якими вони вітають наш ешелон (Гончар, III, 1959, 340); Швейк у цю віщу хвилину свого натхнення був прегарний . Його простодушне усміхнене обличчя сяяло (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 18); // у знач . ім . простодушний, ного, ч .; простодушна, ної, ж . Довірлива, наївна людина. Баби тут [у пеклі] більш не ворожили І простодушних не дурили (Котл., І, 1952, 144).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | простодушний | простодушна | простодушне | простодушні |
Родовий | простодушного | простодушної | простодушного | простодушних |
Давальний | простодушному | простодушній | простодушному | простодушним |
Знахідний | простодушний, простодушного | простодушну | простодушне | простодушні, простодушних |
Орудний | простодушним | простодушною | простодушним | простодушними |
Місцевий | на/у простодушному, простодушнім | на/у простодушній | на/у простодушному, простодушнім | на/у простодушних |