просторічний
ПРОСТОРІЧНИЙ, а, е. Власт. просторіччю (у 1 знач.). Характер наукового стилю С . Подолинського порушується вживанням просторічних чи діалектних слів (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 305); // Який містить елементи просторіччя. Постійної уваги з боку українських лінгвістів заслуговує вивчення стосунків між процесами розвитку літературної мови і розмовної мови, зокрема діалектної і просторічної (Мовозн., XVII, 1962, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | просторічний | просторічна | просторічне | просторічні |
Родовий | просторічного | просторічної | просторічного | просторічних |
Давальний | просторічному | просторічній | просторічному | просторічним |
Знахідний | просторічний, просторічного | просторічну | просторічне | просторічні, просторічних |
Орудний | просторічним | просторічною | просторічним | просторічними |
Місцевий | на/у просторічному, просторічнім | на/у просторічній | на/у просторічному, просторічнім | на/у просторічних |