прохарчування
ПРОХАРЧУВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. прохарчувати, прохарчовувати і прохарчуватися, прохарчовуватися. Щодня кухарі різали воли та вівці на прохарчування цієї дикої, але гордовитої шляхетської орди (Н.-Лев., VII, 1966, 21); Старий уже був Грицько Вересай і виходив на люди тільки теплої пори, та й то в базарний день, щоб заробити дещицю на прохарчування (Бурл., О. Вересай, 1959, 3)..
2. Те, чим харчуються; їжа. Ця частина городян [плебейство] невпинно поповнювалась за рахунок обезземелених селян, що тікали від поміщицького гніту і шукали в містах роботу і прохарчування (Іст. УРСР, І, 1953, 159).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прохарчування | прохарчування |
Родовий | прохарчування | прохарчувань |
Давальний | прохарчуванню | прохарчуванням |
Знахідний | прохарчування | прохарчування |
Орудний | прохарчуванням | прохарчуваннями |
Місцевий | на/у прохарчуванні | на/у прохарчуваннях |
Кличний | прохарчування | прохарчування |