прошипіти
ПРОШИПІТИ, плю, пиш; мн . прошиплять; док. 1. неперех . Видати шиплячий звук, шипіння. Підліз він [Вуж] ближче до того птаха і прошипів він йому у вічі (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 55).
2. перех . Промовити шиплячим голосом, виражаючи роздратування, гнів і т. ін. - На палю [Богуна]! - прошипів Ярема, задихаючись від гніву (Кач., II, 1958, 413).
3. неперех . Пролетіти, проїхати і т. ін. з шипінням. За бором постріл. Міна прошипіла гадюкою (Гонч., Вибр., 1959, 198); Бруком тихо прошипіло, м'яко вгинаючись, блискуче авто (Досв., Вибр., 1959, 383).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прошиплю | прошипимо |
2 особа | прошипиш | прошипите |
3 особа | прошипить | прошиплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прошипів | прошипіли |
Жіночий рід | прошипіла | |
Середній рід | прошипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прошипімо | |
2 особа | прошипи | прошипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прошипівши |