проща
ПРОЩА, і, ж., заст. 1. Богомілля, паломництво. Пішла баба у Київ на прощу богу помолитися (Україна.., І, 1960, 14); Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі (Шевч., І, 1963, 31); Сюди в дні прощі на богослужби мало не з усього Поділля стікалися люди (Стельмах, І, 1962, 255).
2. Відпущення гріхів. За бідного прощу будеш мати (Сл. Гр.); [Єпископ:] Нема сьому рабу ні порятунку, ні прощі. Він занапастив себе (Л. Укр., II, 1951, 241).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проща | прощі |
Родовий | прощі | прощ |
Давальний | прощі | прощам |
Знахідний | прощу | прощі |
Орудний | прощею | прощами |
Місцевий | на/у прощі | на/у прощах |
Кличний | проще | прощі |