пручнутися
ПРУЧНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. розм. Однокр. до пручатися. Мельник пручнувся, звільнив одну руку, хотів підвестися (Епік, Тв., 1958, 288); Шолоха опекло від ніг до голови палаючим вогнем. Він пручнувся усім своїм дужим тілом (Хор., Незакінч. політ, 1960, 10); * Образно. Підвівсь [партизан] на стременах.. - Встава-ай! - пручнувся крик його, залунав по лісі (Головко, І, 1957, 102).
2. діал. Кинутися, метнутися. Пручнувся тікать, він за мною (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пручнуся | пручнемося |
2 особа | пручнешся | пручнетеся |
3 особа | пручнеться | пручнуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пручнувся | пручнулися |
Жіночий рід | пручнулася | |
Середній рід | пручнулося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пручнімося | |
2 особа | пручнися | пручніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пручнувшись |