путівець
ПУТІВЕЦЬ, вця, ч. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Барв., Опов.., 1902, 443); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 393); У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (Наука.., 8, 1967, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | путівець | путівці |
Родовий | путівця | путівців |
Давальний | путівцеві, путівцю | путівцям |
Знахідний | путівець | путівці |
Орудний | путівцем | путівцями |
Місцевий | на/у путівці | на/у путівцях |
Кличний | путівцю | путівці |