підгукувати
ПІДГУКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Вигуками підтримувати кого-небудь, виявляючи солідарність з кимось. Попадя, почувши нелад, перша замовкла, за нею Проценко, один Довбня, наче змовився спершу, одно підгукував попові (Мирний, III, 1954, 211); - Ми протестуємо! - гукала якнайголосніше прокурорша Аня . - Протестуємо! - підгукувала їй поліцмейстрова одиначка Соня (Кач., II, 1958, 37); // Гукати кого-небудь, підкликаючи до себе. - А давай ось Мишка спитаємо, - посміхається Горпищенко і підгукує Демидового козарлюгу, що неподалік воює з гусаком (Гончар, Тронка, 1963, 57).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підгукую | підгукуємо |
2 особа | підгукуєш | підгукуєте |
3 особа | підгукує | підгукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підгукуватиму | підгукуватимемо |
2 особа | підгукуватимеш | підгукуватимете |
3 особа | підгукуватиме | підгукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підгукував | підгукували |
Жіночий рід | підгукувала | |
Середній рід | підгукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підгукуймо | |
2 особа | підгукуй | підгукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | підгукуючи | |
Минулий час | підгукувавши |