підкупний
ПІДКУПНИЙ, а, е. Якого можна підкупити (у 1 знач.). - Ненавиджу я все, що звесь [зветься] лукавість, І кривда й лад нелюдський та підкупний (Фр., X, 1954, 160); // Який використовують для підкупу. Деякі були названі по імені, а між першими стояло й ім'я Якима, як непоборимого борця, що прилюдно застидав ворогів і кинув їм в лице підкупним грошем (Кобр., Вибр, 1954, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підкупний | підкупна | підкупне | підкупні |
Родовий | підкупного | підкупної | підкупного | підкупних |
Давальний | підкупному | підкупній | підкупному | підкупним |
Знахідний | підкупний, підкупного | підкупну | підкупне | підкупні, підкупних |
Орудний | підкупним | підкупною | підкупним | підкупними |
Місцевий | на/у підкупному, підкупнім | на/у підкупній | на/у підкупному, підкупнім | на/у підкупних |