підлокітник
ПІДЛОКІТНИК, а, ч. Поруччя, бильця крісла, на які, сидячи, спираються ліктями. Роза схилилась на підлокітник, сперлась на долоні і тоскними очима фіксувала бурхливе життя вокзалу, що тимчасово став польовим штабом армії (Кир., Вибр., 1960, 119); Якщо кілька років тому на деяких сільськогосподарських машинах ще встановлювали металеві сидіння, то тепер їх замінили м'якими з опорними спинками і підлокітниками (Хлібороб Укр., 6, 1966, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підлокітник | підлокітники |
Родовий | підлокітника | підлокітників |
Давальний | підлокітникові, підлокітнику | підлокітникам |
Знахідний | підлокітник | підлокітники |
Орудний | підлокітником | підлокітниками |
Місцевий | на/у підлокітнику | на/у підлокітниках |
Кличний | підлокітнику | підлокітники |