підмитий
ПІДМИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підмити. - Пам'ятаю - поганий був ранок: туман наліг на землю,.. ноги грузли в підмитому водою снігу (Коцюб., І, 1955, 141); Дітям довелось ще довго продиратися крізь гущавину, обминати велетенські корчі дерев, зламаних бурею, підмитих повіддю (Мокр., Острів.., 1961, 21); Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (Довж., І, 1958, 337).
2. у знач. прикм. Який частково, перев. знизу зруйнувався або впав внаслідок розмивання грунту. Ніколи, мабуть, Псьол лютим не буває... І коли лежить у нім бересток чи дуб, що з кручі підмитої звалився, то не зо зла це зроблено... (Вишня, І, 1956, 152).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підмитий | підмита | підмите | підмиті |
Родовий | підмитого | підмитої | підмитого | підмитих |
Давальний | підмитому | підмитій | підмитому | підмитим |
Знахідний | підмитий, підмитого | підмиту | підмите | підмиті, підмитих |
Орудний | підмитим | підмитою | підмитим | підмитими |
Місцевий | на/у підмитому, підмитім | на/у підмитій | на/у підмитому, підмитім | на/у підмитих |