підпилий
ПІДПИЛИЙ, а, е. Який сп'янів від спиртного. Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ (Шевч., II, 1963, 352); Зайшовши до Миколиної хати, він побачив за столом підпилого сина (Кочура, Родина.., 1962, 264); // у знач. ім. підпилий, лого, ч. Той, хто сп'янів від спиртного. Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Шевч., І, 1963, 237).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підпилий | підпила | підпиле | підпилі |
Родовий | підпилого | підпилої | підпилого | підпилих |
Давальний | підпилому | підпилій | підпилому | підпилим |
Знахідний | підпилий, підпилого | підпилу | підпиле | підпилі, підпилих |
Орудний | підпилим | підпилою | підпилим | підпилими |
Місцевий | на/у підпилому, підпилім | на/у підпилій | на/у підпилому, підпилім | на/у підпилих |