підпиратися
ПІДПИРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПІДПЕРТИСЯ, підіпруся, підіпрешся, док. 1. чим і рідко на що. Спиратися на що-небудь, стоячи або пересуваючись. Був [дід].. Сідий, в космах і пелехатий, Зігнувсь, підпершися ціпком (Котл., І, 1952, 199); - Бачила, як вона кульгає, на патерицю підпираючись? (Вас., II, 1959, 58); Жовніри, ковзаючись, підпирались мушкетами і списами, лізли на схили неприступної гори (Кач., II, 1958, 486); // Схилятися, обпиратися головою, підборіддям, щокою і т. ін. на руку, долоню. Сумна та невесела сіла вона на лаві край столу і підперлася рукою (Мирний, III, 1954, 246); Старий слухає - підперся рукою, зажурився (Ю. Янов., IV, 1959, 111); // у сполуч. із сл. бік, боки. Упиратися рукою (руками) у бік (боки). Мачуха, як воїн, стала, підперлася руками в боки й кричала (Хотк., II, 1966, 94).
2. перен., розм. Доповнюватися чим-небудь; спричиняти щось. Прокляття й анахтеми підпираються позбавленням права на одержання допомоги від благодійних установ (Еллан, II, 1958, 50).
3. перен. Мати що-небудь за свою основу, бути побудованим на основі чогось. Підпирався цей світ панською сваволею, канчуками поміщицьких посіпак та єлейними молитвами про спасіння душ пастирів духовних (Слово про Кобзаря, 1961, 16).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підпираюся | підпираємося |
2 особа | підпираєшся | підпираєтеся |
3 особа | підпирається | підпираються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підпиратимуся | підпиратимемося |
2 особа | підпиратимешся | підпиратиметеся |
3 особа | підпиратиметься | підпиратимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підпирався | підпиралися |
Жіночий рід | підпиралася | |
Середній рід | підпиралося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підпираймося | |
2 особа | підпирайся | підпирайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | підпираючись | |
Минулий час | підпиравшись |