підпільниця
ПІДПІЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до підпільник. Коли б хтось з її знайомих з'явився перед нею, він не пізнав би в ній сувору, без усмішки в очах, завжди замкнену в собі підпільницю (Сміл., Сад, 1952, 238); Образ доньки машиніста Катрі Крос виписаний Ю. Смоличем з любов'ю. Катря - дисциплінована підпільниця, яка вміє переборювати всі труднощі (Іст. укр. літ., II, 1956, 468).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підпільниця | підпільниці |
Родовий | підпільниці | підпільниць |
Давальний | підпільниці | підпільницям |
Знахідний | підпільницю | підпільниць |
Орудний | підпільницею | підпільницями |
Місцевий | на/у підпільниці | на/у підпільницях |
Кличний | підпільнице | підпільниці |