підсвистувати
ПІДСВИСТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСВИСТАТИ, ищу, ищеш, док. 1. неперех. Свистіти в такт, лад, супроводжуючи свистом якісь звуки. Затенькала синичка. Станко задер голову й почав ловко підсвистувати (Панч, Ерік.., 1950, 57); Неструнким співам підпилих по-хлопчачому зухвало підсвистують іволги (Вол., Місячне срібло, 1961, 173).
2. перех. і неперех. Видавати тихий свист, свистом відтворювати якусь мелодію; насвистувати. Незабаром під хатиною опинився Невеличкий, підсвистуючи якусь гайдамацьку пісеньку (Фр., V, 1951, 86); Навіть Юрчик не чіпав Марусяка, лиш їхав собі ззаду та підсвистував (Хотк., II, 1966, 225); // Утворювати звуки, подібні до свисту. Бекеша бринькає на балалайці, а Саквояж підсвистує на флейті (Мик., І, 1957, 177); // неперех. Підкликати або заохочувати до чого-небудь легким свистом. Ось Метелиця [собака] ввійшла в річку, припала до.. води, а Прохор стояв на ситій траві і злегенька підсвистував, заохочуючи тварину (Шиян, Баланда, 1957, 242).
3. неперех. Час від часу свистіти, рухаючись у повітрі (звичайно про кулю, снаряд). Кулі все ще підсвистували над капітановою головою (Панч, І, 1956, 154); // Час від часу утворювати схожі на свист звуки (про вітер). На горищі будинку пронизливо підсвистував вітер (Вол., Місячне срібло, 1961, 311).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підсвистую | підсвистуємо |
2 особа | підсвистуєш | підсвистуєте |
3 особа | підсвистує | підсвистують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підсвистуватиму | підсвистуватимемо |
2 особа | підсвистуватимеш | підсвистуватимете |
3 особа | підсвистуватиме | підсвистуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | підсвистував | підсвистували |
Жіночий рід | підсвистувала | |
Середній рід | підсвистувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | підсвистуймо | |
2 особа | підсвистуй | підсвистуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | підсвистуючи | |
Минулий час | підсвистувавши |