підупалий
ПІДУПАЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до підупасти. Розтривожений і підупалий духом Павло не знав, що з собою робити (Кучер, Прощай.., 1957, 100); Настрій [німецького] полковника дійсно був підупалий (Хор., Незакінч. політ, 1960, 26).
2. у знач. прикм. Фізично слабіший, позбавлений минулої сили, міцності. Підупале здоров'я [Т. Шевченка] давалося взнаки (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 63); // Якому властива втрата бадьорості, надії на що-небудь. - Господарюйте в комісії та дух підупалий у будівельників розвійте (Ле, Міжгір'я, 1953, 101); Старався [Федір Пилипович].. підтримати підупалий настрій невеличкої тепер Кухтиної сім'ї (Іщук, Вербівчани, 1961, 54); // у знач. ім. підупалий, лого, ч.; підупала, лої, ж. Людина, яка почала втрачати душевний спокій, рівновагу. - Чи у твоїм доробку хоч одна Сторінка є, що кров'ю обкипіла, Що підживляла змучених в бою І в праці підупалих бадьорила? (Рильський, Поеми, 1957, 208).
3. у знач. прикм. Який втратив минулу економічну міць, збіднів. Любка теж бідувала, поки з підупалого батькового дому її не виманив Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 129); Найрізноманітніші галузі промислу, чи то підупалого, чи цілком у нас нового, роїлись перед його уявою (Фр., VI, 1951, 236).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підупалий | підупала | підупале | підупалі |
Родовий | підупалого | підупалої | підупалого | підупалих |
Давальний | підупалому | підупалій | підупалому | підупалим |
Знахідний | підупалий, підупалого | підупалу | підупале | підупалі, підупалих |
Орудний | підупалим | підупалою | підупалим | підупалими |
Місцевий | на/у підупалому, підупалім | на/у підупалій | на/у підупалому, підупалім | на/у підупалих |