підігнаний
ПІДІГНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підігнати. Повернувся [Нерчин] до високого дзеркала у простінку. Перед ним стояв ставний, у вправно підігнаній формі офіцер (Рибак, Час.., 1960, 26); Висушені і підігнані одна до одної частини виробів з пап'є-маше склеюють гарячим столярним клеєм (Гурток «Умілі руки..», 1955, 42); // підігнано, безос. присудк. сл. Бульба тримає в руках ногу коня і перевіряє, як підігнано підкови (Довж., І, 1958, 221).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підігнаний | підігнана | підігнане | підігнані |
Родовий | підігнаного | підігнаної | підігнаного | підігнаних |
Давальний | підігнаному | підігнаній | підігнаному | підігнаним |
Знахідний | підігнаний, підігнаного | підігнану | підігнане | підігнані, підігнаних |
Орудний | підігнаним | підігнаною | підігнаним | підігнаними |
Місцевий | на/у підігнаному, підігнанім | на/у підігнаній | на/у підігнаному, підігнанім | на/у підігнаних |