пізнання
ПІЗНАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пізнати. Наука лише намічала шлях до пізнання цієї хвороби [пухирчатки] (Донч., V, 1957, 489); У пізнанні самої себе долає людина час (Мушк., Серце.., 1962, 184); Глушак стоїть серед гостей трохи сумний від пізнання і радісний одночасно (Довж., І, 1958, 127); // заст. Знайомство, зв'язок з ким-небудь. - Чи справді між пізнанням і розстанням нічого не було? (Фр., III, 1950, 447).
2. Відображення в свідомості людини явищ реальної дійсності, їх суті. Особливу увагу Ленін приділив розробленню теорії пізнання діалектичного матеріалізму (Біогр. Леніна, 1955, 103).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пізнання | пізнання |
Родовий | пізнання | пізнань |
Давальний | пізнанню | пізнанням |
Знахідний | пізнання | пізнання |
Орудний | пізнанням | пізнаннями |
Місцевий | на/у пізнанні | на/у пізнаннях |
Кличний | пізнання | пізнання |