піфагореїзм
ПІФАГОРЕЇЗМ, у, ч. Ідеалістичний напрям у давньогрецькій філософії, представники якого вважали число першоосновою світу і сутністю речей.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | піфагореїзм | піфагореїзми |
Родовий | піфагореїзму | піфагореїзмів |
Давальний | піфагореїзмові, піфагореїзму | піфагореїзмам |
Знахідний | піфагореїзм | піфагореїзми |
Орудний | піфагореїзмом | піфагореїзмами |
Місцевий | на/у піфагореїзмі | на/у піфагореїзмах |
Кличний | піфагореїзме | піфагореїзми |