ресторанний
РЕСТОРАННИЙ, а, е. Прикм. до ресторан. Тася неуважно слухала його, всім єством прислухаючись до звуків ресторанного оркестру (Дмит., Розлука, 1957, 41); // Який проводить свій вільний час у ресторанах. Коли в кого нероби та хапуги часом виростають, ресторанні лобуряки в сорочках розцяцькованих, то його син знає, для чого живе, він недаром їсть хліб народний... (Гончар, Тронка, 1963, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ресторанний | ресторанна | ресторанне | ресторанні |
Родовий | ресторанного | ресторанної | ресторанного | ресторанних |
Давальний | ресторанному | ресторанній | ресторанному | ресторанним |
Знахідний | ресторанний, ресторанного | ресторанну | ресторанне | ресторанні, ресторанних |
Орудний | ресторанним | ресторанною | ресторанним | ресторанними |
Місцевий | на/у ресторанному, рестораннім | на/у ресторанній | на/у ресторанному, рестораннім | на/у ресторанних |