рикати
РИКАТИ, аю, аєш, недок., РИКНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Видавати рик (про тварин). У тому місці, де риба підскакувала, ведмідь гатив лапами по воді. Замість риби попадалося каміння. Він відкидав його злісно вбік і люто рикав (Турч., Зорі.., 1950, 315); - А що то за рик, діду?.. - Рикають олені, - тримав на голові в дівчини свою руку Ант (Скл., Святослав, 1959, 9); Велика чорна корова заплуталася рогами в тоненьке гілля і люто робила собі серед нього дорогу, а за нею рикало двоє величезних телят (Кобр., Вибр., 1954, 121); - В мене аж отут похололо, коли він [леопард] рикнув, - поклавши руку на живіт, зізналась мадам Шило (Гончар, Таврія, 1952, 135); // перен. Створювати різкі, сильні звуки, що нагадують рик тварин. Наче звір, рикає море; А плавці вже бачать горе (Стар., Вибр., 1959, 127); І рикнули роги, крик бою гуде... Оце ж то загибіль [загибель] хозарам іде! (Фр., ХІ, 1952, 464).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Говорити що-небудь грубо й уривчасто. Іззаду Тягнирядно.. спинився, уперся, як віл, і мусили вести до підводи силою, а він бився в руках і хрипло рикав огидну лайку (Головко, II, 1957, 185); - Стій! Стріляю! - рикає вартовий (Ів., Таємниця, 1959, 144); - Мовчіть, стара потворо! - рикнув Андруша (Коб., II, 1956, 299).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рикаю | рикаємо |
2 особа | рикаєш | рикаєте |
3 особа | рикає | рикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рикатиму | рикатимемо |
2 особа | рикатимеш | рикатимете |
3 особа | рикатиме | рикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | рикав | рикали |
Жіночий рід | рикала | |
Середній рід | рикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рикаймо | |
2 особа | рикай | рикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рикаючи | |
Минулий час | рикавши |