ринда
РИНДА1, и, ж. 1. Зброєносець та охоронець московських князів і царів XIV-XVII ст.
2. діал. Свиня. Скунда [сорока] скаче, ринда риє (Сл. Гр.); // перен. Про незугарну, недоладну людину. Іди, ринде, деінде: там тебе не знатимуть і риндою не зватимуть (Номис, 1864, № 10360).
РИНДА2, и, ж. 1. заст. Особливий дзвін, що звучить опівдні на суднах парусного флоту.
2. Судновий дзвін для подавання певних сигналів. Сьогодні вранці востаннє проспівав їм крейсерський дзвін, так звана «ринда», і командир корабля міцно потиснув обом матросам руки (Кучер, Прощай.., 1957, 7); // Сигнальний підвісний інструмент на судні. «Адмирал Нахимов» нерухомо дрімав на своєму місці, зворушливо поблискуючи на Павла мідною риндою (Кучер, Прощай.., 1957, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ринда | ринди |
Родовий | ринди | ринд |
Давальний | ринді | риндам |
Знахідний | ринду | ринди, ринд |
Орудний | риндою | риндами |
Місцевий | на/у ринді | на/у риндах |
Кличний | риндо | ринди |