рис
РИС, у, ч. 1. Трав'яниста рослина родини злакових, зерна якої є цінним харчовим продуктом, а солома використовується як сировина у легкій промисловості. В Китаї сою вважали однією із священних культур поряд з рисом, пшеницею, просом і чумизою (Зерн. боб. культ., 1956, 75); Рис дуже чутливий до мінеральних добрив, звичайно при високій агротехніці (Хлібороб Укр., 1, 1967, 12).
2. збірн. Білі продовгуваті зерна цієї рослини, що використовуються в їжі. Хрумтить у кожного на зубах.. перекопський рис (Гончар, II, 1959, 422); // Страва, виготовлена з цих зерен. З тріском кусав він і гриз [шашлик]. І заїдав Пригорілою кашею, Тою, що звалася рис (С. Ол., Вибр., 1959, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рис | риси |
Родовий | рису | рисів |
Давальний | рисові, рису | рисам |
Знахідний | рис | риси |
Орудний | рисом | рисами |
Місцевий | на/у рисі | на/у рисах |
Кличний | рисе | риси |
риса
РИСА, и, ж. 1. Лінія, проведена на чому-небудь. Вся сторінка [зошита] була покреслена товстими рисами червоного олівця (Донч., II, 1956, 383); Він різко провів довгу рису під своїми розрахунками, твердий графіт олівця аж розрізав папір (Собко, Срібний корабель, 1961, 120); // Лінія, що окреслює предмет і дає уявлення про його форму; контур. Хоч не гріло, та світило осіннє сонечко, безлисті дерева вирізувались гострими рисами на синьому небі (Л. Укр., III, 1952, 567); Здавалося, місячне проміння просвічувало крізь неї [шкіру], виразно вирізьблюючи.. риси черепа (Смолич, І, 1958, 79).
2. перев. мн., звичайно у сполуч. із сл. обличчя, зовнішність і т. ін. Сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд, обриси лиця. Маленьке гарне личко без єдиної виразної риси - наче розведеним чорнилом хто помалював недбало брови, очі, смужечку рота (Хотк., II, 1966, 394); Мати милувалася ставною постаттю сина, знаходила в ньому і свої риси (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); Майстер психологізованого портрета, Гончар уміє в рисах зовнішності відтворити різницю характерів, різницю соціальних ліній поведінки (Про багатство літ-ри, 1959, 212); // Зовнішній вираз якогось почуття, настрою і т. ін. Над переніссям і біля уст гіркі риси страждання (Коз., Вибр., 1947, 72); Він дивився на Орлюченка і не пізнавав його. Риси суворої мужності наклала Вітчизняна війна на його молоде добре обличчя (Довж., І, 1958, 345); Він дорогою уточнює свій план, і на його обличчя лягають то сумні, то хижуваті риси (Стельмах, II, 1962, 280).
3. Особливість, ознака, властивість кого-, чого-небудь. Вони [завоювання] особливо помітні,.. коли на власні очі бачиш сліди недавнього минулого, і яскраві, зримі риси нашого величного сучасного (Цюпа, Україна.., 1960, 249); Великий поет, великий письменник неодмінно втілюють у собі, в своїй творчості основні, найглибші риси народного світогляду (Рильський, IX, 1962, 169); - Неосяжна мрія, величезна працездатність і надмірна скромність - риси великих людей (Чорн., Красиві люди, 1962, 58); // Подробиця, деталь. Двома, трьома раптовими рисами він [В. Стефаник] малює нам надзвичайно яскраво цілу драму (Л. Укр., VIII, 1965, 261).
@ В головних (загальних) рисах - в основному, без подробиць, деталей. Зараз же можна тільки систематизувати назбираний досвід, в головних рисах перевірити правильність будови (Еллан, II, 1958, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | риса | риси |
Родовий | риси | рис |
Давальний | рисі | рисам |
Знахідний | рису | риси |
Орудний | рисою | рисами |
Місцевий | на/у рисі | на/у рисах |
Кличний | рисо | риси |
рись
РИСЬ1, і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих з дуже гострим зором. Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку - величезну, з китичками на вухах. Це була рись (Донч., III, 1956, 360); Крім дикої нубійської кішки, єгиптяни одомашнили також болотну рись - чаус (Знання.., 9, 1971, 28); * У порівн. Нічого зараз для нього не існувало, крім завдання.. Ось він причаївся, як рись, стоїть під скелею сторожко наслухаючи (Гончар, III, 1959, 107).
РИСЬ2, і, ж. 1. Швидкий алюр, середній між галопом і ступою. Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався (Головко, II, 1957, 140); На передній [підводі] сидів нетерплячий Карпо, пускаючи коні у рись (Стельмах, II, 1962, 402); При тренуванні та випробуваннях коней застосовується різноманітна по швидкості рись (Конярство, 1957, 23).
Брати (узяти) рись - починати бігти, мчати риссю. - Руш! - ледь струснув він віжками - і кінь зразу ж узяв добру рись (Крот., Сини.., 1948, 56); На рисях - риссю. Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (Трубл., І, 1955, 70); Полк вступив до Праги надвечір. На рисях проходив людними робітничими околицями, маючи вже нове бойове завдання, прямуючи далі на захід (Гончар, III, 1959, 460).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рись | рисі |
Родовий | рисі | рисей |
Давальний | рисі | рисям |
Знахідний | рись | рисі, рисей |
Орудний | риссю | рисями |
Місцевий | на/у рисі | на/у рисях |
Кличний | рисе | рисі |