ритм
РИТМ, у, ч. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ. Натиснув [Мстислав] на білу кнопку [магнітофона], і зразу ритми штраусівського вальса пролунали в кімнаті (Собко, Матв. затока, 1962, 59); У «Лісовій пісні», написаній і римованим і білим віршем, Леся Українка досягла вершин поетичної майстерності. Вона використовує найрізноманітніші ритми - від плавного, розлогого, що відповідає характеру розповіді, до прискореного, що відповідає ритмові танцю (Іст. укр. літ.. І, 1954, 670); Ритм спостерігається в русі планет, у зміні дня і ночі, в організованому трудовому процесі, у правильному чергуванні візерунків орнаменту тощо (Знання.., 10, 1967, 24); Дубов'яз окинув двір, мовби хотів ще раз пересвідчитись, що робочий ритм нічим уже не порушиться (Ряб., Жайворонки, 1957, 71); Для конституції організму надзвичайно характерним є ритм його життєвих процесів (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 152).
@ Входити (увійти) в ритм див. входити; Потрапляти (потрапити) в ритм див. потрапляти.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ритм | ритми |
Родовий | ритму | ритмів |
Давальний | ритмові, ритму | ритмам |
Знахідний | ритм | ритми |
Орудний | ритмом | ритмами |
Місцевий | на/у ритмі | на/у ритмах |
Кличний | ритме | ритми |