родоначальник
РОДОНАЧАЛЬНИК, а, ч . 1. Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід. Пішов [Стецько] із Слобожанщини аж на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперішніх Стецьків (Вишня, І, 1956, 268).
2. Тварина або рослина, від якої походять певні роди тварин або рослин. Дарвін довів, що родоначальником усіх порід свійських голубів є дикий скелястий голуб (Наука.., 1, 1959, 43).
3. перен. Той, хто поклав початок розвитку чого-небудь; основоположник. Суть традицій Горького для письменників нашого часу в тому, що він є родоначальником літератури соціалістичного реалізму (Рад. літ-во, 6, 1968, 90); Т. Шевченко був, є й залишається основоположником, родоначальником нової української літератури (Вітч., 9, 1969, 154); // Те, що стало початком, основою чого-небудь.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | родоначальник | родоначальники |
Родовий | родоначальника | родоначальників |
Давальний | родоначальникові, родоначальнику | родоначальникам |
Знахідний | родоначальника | родоначальників |
Орудний | родоначальником | родоначальниками |
Місцевий | на/у родоначальнику | на/у родоначальниках |
Кличний | родоначальнику | родоначальники |