роз'ятрений
РОЗ'ЯТРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз'ятрити. Неголене обличчя [Дороша] темніє щетиною, очі червоні, роз'ятрені пилюкою (Тют., Вир, 1964, 375); Недобре спала Зоя. Коли ранком устала, була втомлена, мов побита, і ще більше роз'ятрена (Коб., III, 1956, 485); За тими подіями забулось особисте, заструпіла невигойна рана, роз'ятрена нещасливим коханням (Збан., Сеспель, 1961, 195); Як живі, зараз, під час розповіді матері, стояли в уяві [Остапа] жінка та діти, рідна батьківська хата. Аж нило роз'ятрене розповіддю про них серце (Головко, II, 1957, 572); А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п'яні або роз'ятрені гірким бідуванням? (Коцюб., І, 1955, 21).
2. у знач. прикм. Який став болючим від подразнення, доторкання. Кожне слово для неї було наче дотик до роз'ятреної рани (Жур., Звич. турботи, 1960, 76);
// у знач. прикм. Стривожений, схвильований. Широко розкриті очі пильно дивились на двері, ухо пожадливо ловило кожний згук у нічній тиші, і все одурювало сполохане та роз'ятрене серце [Гната] (Коцюб., І, 1955, 24).
3. у знач. прикм. Підсилений, загострений чим-небудь (про почуття, бажання і т. ін.). Тільки-но дізналися вітробалчани, що в Князівку вступили козаки, як зразу ж у кожного в роз'ятреній уяві неждано ніяк, неначе з-за горба перші роз'їзди ворожі вихопились та й не зникали більш - перші думи тривожні про неминучу кару (Головко, II, 1957, 316); Гість ніяк не міг вгамувати свої роз'ятрені почуття і міркувати спокійно (Собко, Справа.., 1959, 136).
4. у знач. прикм. Сильно роздратований. Висадив [отаман] у короб генеральського авта [авто] всі свої двадцять куль і спритно, немов роз'ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Кач., II, 1958, 369); // Який виражає сильне роздратування. - Собаки,- вилаявся дід і блиснув своїми роз'ятреними очима у бік планів.- Як за панщини, б'ють нашого брата... (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21); З гурту вийшов худий горбоносий Галабурда і, підбивши високу сиву шапку на потилицю, простромив гострим, роз'ятреним поглядом кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 215); * Образно. Вся станція корчилася гарячими дахами палаючих амбарів, пручалася на вітрі роз'ятреним полум'ям ІГончар, III, 1959, 376); Величезними ковшами подають [крани] роз'ятреним мартенам споживну руду, плавкий чавун - сировину (Кач., II, 1958, 95).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | роз'ятрений | роз'ятрена | роз'ятрене | роз'ятрені |
Родовий | роз'ятреного | роз'ятреної | роз'ятреного | роз'ятрених |
Давальний | роз'ятреному | роз'ятреній | роз'ятреному | роз'ятреним |
Знахідний | роз'ятрений, роз'ятреного | роз'ятрену | роз'ятрене | роз'ятрені, роз'ятрених |
Орудний | роз'ятреним | роз'ятреною | роз'ятреним | роз'ятреними |
Місцевий | на/у роз'ятреному, роз'ятренім | на/у роз'ятреній | на/у роз'ятреному, роз'ятренім | на/у роз'ятрених |