розвідниця
РОЗВІДНИЦЯ, і, ж. Жін. до розвідник 1, 3, 4. Яринка після нашої втечі [з концтабору] була партизанською зв'язковою і розвідницею (Коз., Гарячі руки, 1960, 109); Незвичайними не лише своєю красою здавалися її темно-карі очі, в глибині яких то спалахували, то пригасали білі іскорки. Це були очі людини, якій треба і яка вміє все бачити й помічати, все карбувати в своїй пам'яті, очі розвідниці (Жур., Вел. розмова, 1955, 92).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розвідниця | розвідниці |
Родовий | розвідниці | розвідниць |
Давальний | розвідниці | розвідницям |
Знахідний | розвідницю | розвідниць |
Орудний | розвідницею | розвідницями |
Місцевий | на/у розвідниці | на/у розвідницях |
Кличний | розвіднице | розвідниці |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розвідниця | розвідниці |
Родовий | розвідниці | розвідниць |
Давальний | розвідниці | розвідницям |
Знахідний | розвідницю | розвідниць |
Орудний | розвідницею | розвідницями |
Місцевий | на/у розвідниці | на/у розвідницях |
Кличний | розвіднице | розвідниці |