розвідувач
РОЗВІДУВАЧ, а, ч. Те саме, що розвідник. - Ну, а як у вас із шляхтою? - спитав він по хвилі, зважуючи кожне цехмістрове слово, як відомості розвідувача перед боєм (Тулуб, Людолови, І, 1957, 173); Повітряні розвідувачі шукали ворога (Трубл., І, 1955, 42); В землі діють природні електромагнітні явища, і розвідувачеві легко помилитись (Наука.., 8, 1958, 19); Панкратов знав, що ідея комсомольської розвідувальної мандрівки в тайгу має реальний грунт, знав він, що не один з цих молодих робітників охоче б пристав на пропозицію записати його до складу розвідувачів (Донч., II, 1956, 16).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розвідувач | розвідувачі |
Родовий | розвідувача | розвідувачів |
Давальний | розвідувачеві, розвідувачу | розвідувачам |
Знахідний | розвідувач, розвідувача | розвідувачі, розвідувачів |
Орудний | розвідувачем | розвідувачами |
Місцевий | на/у розвідувачі, розвідувачу, розвідувачеві | на/у розвідувачах |
Кличний | розвідувачу | розвідувачі |