розвішаний
РОЗВІШАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвішати. В щілинах [скелі] зеленіли пучки трави, жовтих квіток, подекуди стриміли невеличкі зелені кущі глоду та шипшини, неначе канделябри, розвішані на стіні (Н.-Лев., III, 1956, 37); Фронт, якого вдень уже було не чути, вночі ще глухо стугонів невиразним, наче підземним гулом. Щовечора на обрії спалахували далекі, ледве помітні «лампади», розвішані літаками (Гончар, IV, 1960, 47); // розвішано, безос. присудк. сл. На стінах розвішано одяг Андріїв і Валин (Коп., Лейтенанти, 1947, 204).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розвішаний | розвішана | розвішане | розвішані |
Родовий | розвішаного | розвішаної | розвішаного | розвішаних |
Давальний | розвішаному | розвішаній | розвішаному | розвішаним |
Знахідний | розвішаний, розвішаного | розвішану | розвішане | розвішані, розвішаних |
Орудний | розвішаним | розвішаною | розвішаним | розвішаними |
Місцевий | на/у розвішаному, розвішанім | на/у розвішаній | на/у розвішаному, розвішанім | на/у розвішаних |