розгнузданий
РОЗГНУЗДАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгнуздати; // у знач. прикм. Розгнуздані коні, інколи форкаючи, тихо хрумали обрік (Коцюб., І, 1955, 36); * Образно. За вікном лютував сердитий вітер, стугоніла буря. Тепер Настя виразно чула її свавільну, розгнуздану ходу (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 242).
2. у знач. прикм., перен. Який дійшов до крайніх меж свавілля, розпусти, втратив почуття міри в чомусь. - Товариші! Ви бачите, що робить цей розгнузданий елемент. Раніше він облизував царському стражникові передки, .. а тепер проти влади робітників та селян чинить просто повстання (Епік, Тв., 1958, 293); // Який ніким, нічим не стримується. Прихильники миру рішуче засуджують злочинну діяльність найлютіших ворогів людства, які ведуть розгнуздану пропаганду за нову війну (Рад. Укр., 7.IX 1960, 1); Буржуазна пропаганда пускає в хід розгнуздану брехню і витончену демагогію, не гребує ніякими методами і засобами, щоб отруїти свідомість трудящих нашої країни (Ком. Укр., 2, 1966, 49); Безугавні хвилі заливали човни. Старі козаки зле кепкували з розгнузданої стихії, що марно намагалася їх залякати (Добр., Очак. розмир, 1965, 85); // Який виражає безмежну сваволю, крайню розпусту; сповнений сваволі, розпусти. Підспівують два голоси - чоловічий, хрипкий, прокурений, глухуватий, як із труни, і жіночий, вискливий, розгнузданий, похабний (Тют., Вир, 1964, 383).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розгнузданий | розгнуздана | розгнуздане | розгнуздані |
Родовий | розгнузданого | розгнузданої | розгнузданого | розгнузданих |
Давальний | розгнузданому | розгнузданій | розгнузданому | розгнузданим |
Знахідний | розгнузданий, розгнузданого | розгнуздану | розгнуздане | розгнуздані, розгнузданих |
Орудний | розгнузданим | розгнузданою | розгнузданим | розгнузданими |
Місцевий | на/у розгнузданому, розгнузданім | на/у розгнузданій | на/у розгнузданому, розгнузданім | на/у розгнузданих |