розкидистий
РОЗКИДИСТИЙ, а, е. 1. Який має широко розгалужене гілля, пагони. При сильному калійному голодуванні молоде листя набирає бронзового відтінку. Кущі такої картоплі розкидисті, а бадилля передчасно засихає (Хлібороб Укр., 4, 1968, 14); // Який широко розходиться у різні боки, розгалужується. Розкидисте гілля.
2. Широкий, просторий. Тихесенько ступаючи, немов блискучий паркет був під ними безоднею, підходили й сідали в розкидисті зручні фотелі (Скл., Шлях.., 1937, 76); * Образно. Хто тебе, земле, доглянув, квітчав.. розкидисті груди? - Той, хто ночами бувало не спав,- Люди! (Рад. Укр., 6.I 1961, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкидистий | розкидиста | розкидисте | розкидисті |
Родовий | розкидистого | розкидистої | розкидистого | розкидистих |
Давальний | розкидистому | розкидистій | розкидистому | розкидистим |
Знахідний | розкидистий, розкидистого | розкидисту | розкидисте | розкидисті, розкидистих |
Орудний | розкидистим | розкидистою | розкидистим | розкидистими |
Місцевий | на/у розкидистому, розкидистім | на/у розкидистій | на/у розкидистому, розкидистім | на/у розкидистих |