розкопаний
РОЗКОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкопати. Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? (Шевч., І, 1963, 222); В кишені він намацує м'яку шовкову хустку. Десь він її прихопив з-поміж розкопаних Хомою трофеїв, приховав, готуючи в дарунок доньці... (Гончар, III, 1959, 154); // у знач. прикм. Кілька хвилин вони сиділи мовчки, дивилися на розкопану землю, на риштування, машини, людей (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 200); // розкопано, безос. присудк. сл. Чи довго той Скилур.. сидів у Сімферополі, чи недовго - про це ще не розкопано (Вишня, І, 1956, 159). РОЗКОПАТИ див. розкопувати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкопаний | розкопана | розкопане | розкопані |
Родовий | розкопаного | розкопаної | розкопаного | розкопаних |
Давальний | розкопаному | розкопаній | розкопаному | розкопаним |
Знахідний | розкопаний, розкопаного | розкопану | розкопане | розкопані, розкопаних |
Орудний | розкопаним | розкопаною | розкопаним | розкопаними |
Місцевий | на/у розкопаному, розкопанім | на/у розкопаній | на/у розкопаному, розкопанім | на/у розкопаних |